Люди, зyпинiтьcя, нeвжe ви нe рoзyмiєтe, щo чeрeз цих «Мирних» в нaших дiтeй вдoмa щoдeннo з’являються пoртрeти гeрoїв, a нe живих бaтькiв», — Пapаcюк

Коли чуєш слова про мир від людей, які самі запросили у свій дім війну, то відразу ставиш собі питання, чи ти дійсно не лох.

Так, там живуть люди, але запитайте себе під яким прапором їм потрібен мир і вам все стане зрозуміло. Чому знову вся держава має йти на жертви і ризики через людей, яким ця держава непотрібна? Нам мало було 20 років слухати казку: «Донбасс кормит всю Украину»? Може вже досить?

Чому ніхто не питає думку тих, хто через цю прокляту війну втратив рідних, хто втратив свій дім? Ми не кликали сюди ворога, але його покликали ті, для кого цей ворог — старший брат! Так, Росія дійшла саме до того місця, до якого її пустили прості люди! І це правда. Чому ми про це забуваємо? Нам потрібно завершувати весь цей жах.

Але не треба нав’язувати думку про те, що хтось змінився, бо цього не сталось. І непотрібно цих «душевних» відео про «мирних» людей, бо через цих «мирних» в наших дітей вдома все більше портретів героїв, а не живих батьків. Ну добре, теперішнє керівництво вирішило продовжити те, що почали попередники. А що буде, якщо не вийде? Що буде, якщо не спрацюють всі ці «формули» і «контактні групи»?

А якщо це пастка ворога, в яку нас затягують? Що тоді? «Ой, не вийшло» — така буде відовідь? Чому собі не сказати правду: «Ми не знаємо, що з цим робити, але будемо шукати нові рішення і працювати над цим. Ми не були готові до такої влади. І швидких змін не буде, і не буде швидких посадок, але ми будемо чесні перед вами.»

Спражній полководець — той, хто дасть в руки зброю, а не буде її забирати! І теперішній владі потрібно дорости до цього, бо це їхня відповідальність! Країну потрібно вести новою дорогою, а не пхати старою. І, можливо, варто повернути погляд на всю Україну, де помирає в 10 разів більше людей від несправедливості, бідності і бандитизму? Можливо спочатку потрібно подумати про тих, хто залишився вірним Україні і не прогнувся перед ворогом? Чи мав я право так написати?

Так, мав. Бо я — українець, який тут народився і який тут живе. І знаєте мене більше хвилює не те як закінчити війну, бо вона точно закінчиться нашою перемогою, а як після цієї війни жити з ними.

Facebook Комментарии

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *