Опір путінізму посилиться: західні ЗМІ про протести у Вірменії та їхні наслідки для країни | PROSVIT

Опір путінізму посилиться: західні ЗМІ про протести у Вірменії та їхні наслідки для країни

Вірменія згуртувалася проти свого новоспеченого прем’єр-міністра Сержа Саргсяна, який 23 квітня, після 11-денних демонстрацій у Єревані, все ж пішов у відставку. Цього дня президент країни Армен Саркісян підписав указ і про відставку уряду країни.

Вірмени критикували Саргсяна за зловживання повноваженнями та переслідування опозиції: протести за його відставку почалися 13 квітня і згодом під натиском народу він здався у своїх намаганнях утриматися за найвпливовішу посаду в країні (у 2015 році Саргсян вніс правки у Конституцію для того, щоб вища державна влада в майбутньому належала главі уряду, а не президенту). Але чи вирішить «капітуляція» Саргсяна проблеми Вірменії та які наслідки матиме у геополітичному плані – аналізували іноземні ЗМІ.

Приклад для всіх пострадянських країн

Як зазначає Анна Нємцова у статті для The Daily Beast, Серж Саргсян багато в чому «був зразком пострадянського авторитарного правителя», тому його відставка – важливий приклад для всіх держав, які колись були у складі СРСР, підкреслює журналістка. Для Саргсяна не спрацював ні його «виверт» зробити себе прем’єр-міністром (як одного разу зробив Путін), ні наказ про масові затримання, ні погрози своїм опонентам. Навіть Москва, яка завжди підтримувала його правління, цього разу зайняла нейтральну позицію і не розкритикувала багатотисячні протести студентів, пенсіонерів, священиків і солдатів протягом 11 днів у столиці Вірменії, розповідає Нємцова.

Про стриману реакцію Кремля на зміну влади в регіоні, яку Росію вважала своїм «заднім двором», пише і кореспондент The Wall Street Journal Томас Гроув. Для Москви важливіше те, що на акціях протесту не оскаржували геополітичного курсу Вірменії, глибоко вкоріненої у сферу впливу Росії, вважає журналіст.

Відставка Сержа Саргсяна – це рідкісна перемога мирних протестів у колишніх радянських республіках, і вона може знизити ймовірність зростання нестабільності поблизу південного кордону Росії,
– зауважує Гроув.

Важливим моментом є те, що Саргсян вирішив не придушувати демонстрації силами поліції. Автор матеріалу протиставляє це діям президента-втікача Віктора Януковича під час Революції Гідності в Україні.

21 квітня вірменська поліція затримала понад 100 опозиціонерів-учасників мітингів за відставку Саргсяна
21 квітня вірменська поліція затримала понад 100 опозиціонерів-учасників мітингів за відставку Саргсяна.

Однак, на думку журналіста, відставка Саргсяна навряд чи призведе до великих змін курсу Вірменії, адже Кремль і пов’язаний з ним бізнес контролюють значну частину вірменської економіки.

Удар по політичній моделі Путіна

Тим часом у державному апараті Кремля спонтанний бунт у Вірменії сприймають, як результат державних змов, зазначає The Washington Post у редакційній статті. Але насправді людей на вулицю змусили вийти не іноземні провокації, а той факт, що ставка Саргсяна на Росію не виправдалася, уточнює видання. Всі десять років правління Саргсяна економіка перебувала в стагнації, близько 10% населення покинуло країну, 30% вірмен опинилися за межею бідності.

Неясно, чи призведе відставка Саргсяна до справжніх змін в уряді Вірменії або до зміни її позиції щодо Кремля, проте народне повстання завдає удару по авторитарній політичній моделі Путіна,
– констатують автори публікації.

Можна очікувати, що Путін притисне будь-кого, хто стане наступником Саргсяна на посаді прем’єр-міністра, але життя вірмен від цього кращим не стане. Швидше, це посилить їхній опір «бандитській, корумпованій та економічно провальній моделі, іншими словами – путінізму», прогнозує WP.

Інколи протести – це лише протести

А старший науковий співробітник Carnegie Endowment for International Peace Томас де Вааль у статті для Foreign Policy дещо скептично оцінюює демонстрації, які 11 днів тому спалахнули у Вірменії та відставку Саргсяна, до якої вони призвели.

«Події 23 квітня стосуються не тільки однієї людини. Це плоди системи, сформованої за два десятиліття, в якій змішалися бізнес і політика, а багато злочинних осіб та ветеранів Карабахського конфлікту поставили під свій контроль прибуткові сектори економіки і не захотіли від них відмовитися», – розмірковує експерт.

У Вірменії протести продовжилися навіть після відставки Саргсяна
У Вірменії протести продовжилися навіть після відставки Саргсяна

Аналітик нагадує, що із 1999 року в країні домінувала одна партія – Республіканська партія Вірменії, а її президентами були Сарсгян і Роберт Кочарян. У квітні завершився другий і останній президентський термін Саргсяна, що поставило правляче угруповання у скрутне становище і вирішити проблему подовження свого перебування при владі.

Ділова та політична еліта хотіла і надалі бачити своїм лідером Саргсяна. У 2014 році він заявив, що не стане прем’єр-міністром, однак 17 квітня його таки призначили на цю посаду.

Між тим, не варто очікувати, що його швидка відставка матиме геополітичні наслідки за межами Вірменії, у ній також не варто вбачати ні поштовх до зменшення впливу РФ, ні привід для можливого російського втручання, продовжує Вааль.

Падіння Саргсяна не пов’язане з геополітикою. Це ознака того, що пострадянські режими не такі міцні, якими здаються на відстані, і що старі режими регіону цілком можуть розпастися мирно, без будь-якого поштовху ззовні,
– робить висновок експерт.

Усі фото Getty Images

Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *