Що робити, щоб вимоги батьків не викликали у дитини протест

У хороших сім’ях діти пишаються своїми батьками!

У хороших сім’ях діти пишаються своїми батьками!

У хороших сім’ях діти пишаються своїми батьками, вони хочуть бути такими розумними і сильними, як батько, і такими красивими і добрими, як улюблена мама. І все, що потрібно від батьків в таких сім’ях, — бути люблячими, турботливими і вимогливими, щоб дорослі діти їм сказали: «Спасибі, батьки! Ви не тільки нам посміхалися, ви ще нас вчили».

Те, що батьківська вимогливість необхідна, розумні люди розуміють, однак у багатьох є виправдане побоювання:

чи не викличе вимогливість батьків негативний результат в довгостроковій перспективі?

Підстави для занепокоєння є: нерідкі випадки, коли діти, вийшовши з-під батьківської опіки і тиску, пускаються «у всі тяжкі». На перший погляд це здається логічним: вимогливість — це тиск, тиск викликає протест. І коли діти виходять у самостійне життя, вони починають надолужувати все, що раніше для них було під забороною і порушувати все, що їм вселяли батьки.

Так, трапляється, що діти, вирвавшись від батьківської родини, як ніби забувають те, чого їх вчили! Вони перестають заправляти постіль і ходять з ранку нечесане, починають пізно лягати і пізно вставати, харчуватися на ходу бутербродами і захоплюватися телевізором…

Чи можна цього уникнути? — Так, звичайно. Потрібно зрозуміти, що у цього явища дві різні причини.

Перша причина цього зовсім не в дитячому протесті, а ще недостатньому опануванні ними хороших сімейних традицій і брак підтримки, необхідної дітям, щоб дотримуватися колишніх звичок. Дітям можуть подобатися сімейні традиції, але без звичної батьківського піклування у дітей може не вийти дотримуватися сімейних правил.

Відомо, що прищеплення будь-якого навику відбувається в три етапи. Спочатку батьки навчають дітей і заражають своїм прикладом. На другому етапі діти виконують все під наглядом дорослого, який підказує і нагадує, як правильно. І тільки на третьому етапі потрібні дії дитина виконує самостійно.

Поки діти поруч з батьками, вони встають і лягають вчасно, оскільки є батьки і є звична атмосфера сім’ї, де все відбувається давно заведеним порядком. А коли батьки йдуть з життя дітей, діти позбавляються цієї організовує їх атмосфери і цієї підтримки. Коли діти їдуть від батьків, опиняються в іншому оточенні або у відсутності оточення, то їм вже ніхто не нагадає, що потрібно лягати вчасно, що потрібно займатися справою, немає тих, хто з ранку їх зарядить на зарядку і посадить за уроки.

І у відсутності оточення, яке підтримує і організовує їх одним своєю присутністю, програма збивається, у дітей не вистачає сил організувати те, що вони робили з батьками. Вони ведуть себе по-іншому не із-за протесту, а та через брак підтримки. І якщо організується середовище, яка їм допомагає, що вони з вдячністю це приймають.

У кількох відомих мені сім’ях батьки домовлялися з дітьми наступним чином:

«Давайте обговоримо, які з наших спільних родинних традицій ви хотіли б зберегти у вашому житті. У скільки вважаєте правильним лягати? У скільки вставати? (і так далі обговорюються всі важливі пункти). Які з цих пунктів у вас вийде виконувати легко? А де, думаєте, у вас будуть збої? (пункти обговорюються).

Добре, пропоную допомога: кожен день ввечері перед сном ти шлеш мені смс, де хвалишся про те, що режим дня ти тримаєш. Ну і гарні слова нам з мамою ви можете написати, будемо раді!»

Проте в інших, більш проблемних сім’ях, є й інша причина проблемної поведінки дітей після того, як діти отримують самостійність і свободу від батьківських вимог. Якщо діти 15 років неохоче йшли понуканию батьків чистити зуби, то, виїхавши від батьків, вони чистити зуби вже не будуть. Чому? Так, що вони 15 років робили це НЕОХОЧЕ.

Розшифруємо: вони не просто йдуть чистити зуби, а роблять це з незадоволеним обличчям і внутрішнім (зовнішнім) бурчанням. Роблять зарядку підкреслено ліниво і невдоволено… Який же навик за фактом вони відтворюють і зміцнюють кожен день? Вони щодня зміцнюють навик невдоволення чищенням зубів і ранкової зарядки, вони щодня закріплюють небажання це робити, день за днем формують звичку не хотіти це робити.

І що ж робити в таких випадках?

Ми дамо рецепт, але їм можуть скористатися не всі, а тільки розумні, веселі і мудрі батьки. А мудрі батьки не просто відправляють дитину чистити зуби, а стежать, щоб дитина робила це весело і бадьоро. Тобто для кращого результату потрібно не знижувати вимогливість до дитини, а піднімати її, розширюючи до вимог правильного формату. І тоді у вас все вийде!

У хороших сім’ях діти пишаються своїми батьками, вони хочуть бути такими розумними і сильними, як батько, і такими красивими і добрими, як улюблена мама. І все, що потрібно від батьків в таких сім’ях – бути люблячими, турботливими і вимогливими, щоб подорослішавши, діти їм сказали: «Спасибі, батьки! Ви не тільки нам посміхалися, ви ще нас вчили».

джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *